отже, про гонтарєву і аласанію. перепрошую, але ніяк не можу приєднатися до тих, хто зараз нестямно дрочить… пардон, онанує на досягнення однієї та нове призначення іншого, тому що…
гонтарєва
запам'яталася мені цинічною популістською брехнею з трибуни верховної ради у стилі варламова: мовляв, гривня залишиться надійною, а всі, хто побіг оце до банків по долари, ще пошкодують.звісно ж, не минуло і кількох місяців, як гривня впала, а нацбанк ввів додаткові вимоги на продаж (паспорти і обмеження), а згодом обмежив ще й валютні інтервенції, через що долар зник з відділень банків. і звичайні громадяни, хто встиг скинути вільну гривню — звісно ж, сильно пожалкували. що не позичили в родичів і не придбали ще доларів свого часу.
забули? чи вас влаштовує така брехня з трибун?
аласанія
запам'ятався агресивною, хамською реакцією на абсолютно доцільне питання польського журналіста щодо мови новорічних ефірів в україні:цитата | «а це просто мерзота. людина на ім'я pawel bobolowicz, яка пише „чи в новорічну ніч на першому національному можна почути пісні українською мовою? чи тільки російською?“ — це мерзота, яка свідомо і навмисно розпалює міжнаціональну ворожнечу».
забули? чи вас влаштовує така позиція посадовця, котрий повинен був би дбати про розбудову українського телебачення, і такий тон відповіді на питання?