світлина ілюструє, як спокуса приємних тактильних відчуттів друку на «механіці» може привести до захоплення, а звідти — до неконтрольованого потягу колекціонувати.
так, колекціонування в людей у генах. на фото — декілька непоганих клавіатур, і пара цікавих наборів клавіш загальною вартістю десь під дві тисячі доларів… але це не колекція в справжньому сенсі, бо всі ці клавітарути доступні, та й клавіші не так вже складно придбати. нічого рідкісного. який сенс?
просто «очі завидющі, руки загребущі». піддатися цій спокусі досить просто, а спільнота mechanicalkeyboards на reddit лише підживлює цю пристрасть: велика частка тих, хто там «пасеться» — не ентузіасти друку на «механіці», а такі от колекціонери.
якось я зробив опитування в тій спільноті з трохи завуальованим посиланням, але результати мене збентежили: принаймні 40% учасників опитування не володіють класичним швидкодруком! так, переважно вони призвичаїлися якось там друкувати наосліп, себто не можна сказати, що вони зовсім не можуть користуватися клавіатурою як слід… але заради всього святого, класичний швидкодрук — це не так складно, і зовсім не так довго, як може здатися! два-три тижні, нехай місяць, — і можна по-справжньому насолоджуватися кожним дотиком до клавіш.
клавіатура — це інструмент. так, приємно, коли інструмент не лише хороший, справний, але й гарний. проте особисто я не хочу, щоби захоплення пружинками і кнопочками перетворилося на манію і витіснило кудись сам сенс використання клавіатури.