наразі перевірено і працює:
- встановлення системи на зовнішній диск usb з віртуальної машини virtualbox;
- завантаження фізичної машини з цього диска (для сумісності спинився на bios/mbr);
- завантаження віртуальної машини virtualbox з того ж зовнішнього диска.
в класі мені достатньо другого варіанту: підключив свій диск по usb, завантажився і працюєш. але вдома я не люблю вимикати ноутбук, а тим більше порпатися в налаштуваннях bios заради перемикання між режимом uefi/legacy — простіше завантажити своє навчальне середовище у віртуальній машині.
ноутбукові, це не дуже подобається: вже двоядерний мобільний i7-5500u — не найкращий варіант для віртуалізації, а ще й система лежить на механічному жорсткому диску, і «підсмоктується» через usb (хоч і третій)…
залишилося повстановлювати весь необхідний софт (dropbox, virtualbox, packet tracer) і випробувати в класі. якщо все гаразд — перенести все з hdd на той ssd, що на ньому поки що встановлено windows 7 для роботи в коледжі.
проблеми та рішення
після встановлення саму віртуальну машину і цей тимчасовий hdd можна видалити, бо завантажитися через usb мені в ній не вдалося (теоретично можна, але полінувався колупатися в прив'язці grub до логічних імен дисків) — створив нову машину для цього, вже без зайвих дисків (див. зняток).
2. на котромусь із етапів — чи то під час встановлення manjaro, чи то коли я завантажив ноутбук з зовнішнього диска для перевірки — мій ноутбук відмовився стартувати зі свого рідного ssd в режимі uefi, нарікаючи на відсутність пристроїв для завантаження (no bootable device). вирішується елементарно: встановити адмінпароль в bios для доступу до параметрів безпечного завантаження (secure boot mode), додати *.efi з тек boot та manjaro на ssd.
3. завантаження virtualbox з usb — трохи нетривіальна штука, бо вимагає створення спеціального vmdk з командного рядка і (під linux) налаштування прав користувача. але це разова процедура. до речі отой особливий віртуальний диск (usb.vmdk) видно на знятку 2 — це єдиний hdd моєї віртуальної машини для роботи з зовнішнім диском.
враження від manjaro kde
я вже досить давно користуюсь openbox-версією дистрибутиву manjaro linux, котрий базується на прекрасному, але складному для початківців arch linux і є для нього приблизно тим, чим для debian став linux mint: розумні налаштування, найзручніші й найнеобхідніші програми і гарне оформлення просто «з коробки» і без необхідності місяцями читати arch wiki й робити все те саме руками. саме те, що потрібно більшості «звичайних користувачів».«кеди» я віддавна трохи зневажав, бо довший час вони були вельми негарні, глючні й важкуваті для моїх комп'ютерів. але manjaro kde виглядає і працює пречудово. я ще пограюся з ним на зовнішньому диску — а тоді або встановлю kde на свій manjaro поруч з openbox, або ж навіть зроблю профілактичне перевстановлення системи =/
тим часом рекомендую manjaro kde всім, у кого найближчим часом закінчуватиметься «піратська ліцензія» windows на домашньому комп'ютері, і в кого на steam'і ще нема великої колекції забавок «лише для windows»:
manjaro.org