цитата | «…врешті-решт, герої, які воювали як за, так і проти государствароссійскаго, зустрічаються, єднаються, знаходять общіййизик і вибачають одне-одному всі гріхи» (софія дніпровська, facebook)
це чудова цитата. повісив би на стіну кожному захисникові рускаґаварящіх патріотаф украіни «в ато мноґа рускаґаварящіх вас защіщают!» не для того, аби познущатися — а задля того, щоби пам'ятали: культура визначає державу. і з москвомовною культурою не буде української держави.
так, багатьом захисникам москвомовних громадян україни до того байдуже — «ліш би чєлавєк бил хароший» та «ліш би жилось в странє харашо». але, маю сподівання, чимало з них і задумалися б. московщина має 140 мільйонів громадян. якби — пофантазуймо? — десять мільйонів з них воювали проти україни, а інші десять мільйонів — переходять до нас воювати за україну. нехай ці другі, «харошиє рускіє», перемагають… і залишаються господарями на принаймні значній частині української землі.
що далі? перемога? ні — замирення і новий путєн! бо це в московській культурі.
москвомовного українця — якщо не закривати очі на москвомовність як на щось нормальне, — можна реукраїнізувати. не в першому поколінні, так у третьому.
теоретично, можна українізувати і московита… але тільки теоретично. тому що після всього, що сталося хоча би від 2013 року (якщо в кого пам'ять коротка пригадувати всю історію русифікації) — мало би бути зрозуміло, що небезпека втрати української держави і самої української ідентичності зростає в геометричній прогресії з кожним новим українським паспортом, виданим носієві московської культури. і якщо зараз дати прорости в україні московській культурі як чомусь нормальному, прийнятному, — української держави не буде: буде якась друга білорусь — зрусифікований придаток московської імперії.
навічно.
бо ніякого міцного селянства, котре втримало, попри війни, голодомори та безпорадність і зрадливість власної, української інтелігенції! — на своїх простих плечах україну — його більше немає. йому вимито мізки москвомовним телевізором з тими алапугачьовими, кавеенами, зєлєнськими сватами та іншим як не відверто промосковським і москвомовним, то приховано антиукраїнським телегімно́м.
тому — так, багато російськомовних громадян україни захищають сьогодні країну від підступних московитів сьогодні, або вже поклали своє життя на фронті. але це не дає нікому — ані їм, ані їхнім україномовним апологетам, — морального права диктувати україні вибір мови й культури. і обов'язок кожного патріота — незалежно від мови! — твердо про це казати, а не ховатися сором'язливо, щойно знову прозвучить фраза «ані за вас паґібают на фронтє».
мова важлива. і сьогодні — як ніколи на часі.
p.s. ну а тепер — переходимо до традиційного сеансу закидів «ти виїхав з україни, то й мовчи» ;-)