цитата | «все воно виглядає таким безнадійним: маленькі дітки, що щебечуть мовою російських мультиків у мене в дворі й не знають жодної української казки, тупість обивателя, який за гроші зречеться рідної матері, тотальна корупція у кожній владі, телебачення,яке не служить українським інтересам, здеградоване мистецтво… безнадійне, бо особисто не втрутишся і не зміниш. у приступі відчаю від безсилля програю собі в думці «оду до радості» і повторюю «вічний революцьонер» франка. там є гормон революційності. часом на думку спадають рядки із «варнака» : «я різав все, що паном звалось,без милосердя і жалю». не тому, що я кровожерна істота, просто ці рядки теж мають у собі нестримний революційний порух. мертве серце — ось що страшніше за деградацію і застій в суспільстві» (галина пагутяк, «гормон революційності»).але зараз трішки легше — відколи перестав читати facebook, зовсім. маю трохи більше часу на duolingo (повернувся до шведської), простіше зосереджуватися на навчанні (знову надійшла пора іспитів у коледжі).
україна сприймається безнадійно
просто цитата про безнадійність: десь так я бачив україну останні кілька років, поки там мешкав (до й після революції 2014). десь так її бачу вже з канади…