цитата | «після навчання в українських вишах студенти знають іноземні мови гірше, ніж коли вони вступали!» (павло пастушенко, facebook)пригадав одразу, що шість років тому я теж нарікав у щоденнику на якість вивчення іноземної мови в українській школі, та й на якість освіти загалом. в коментарях я ще стверджував таке:
цитата | «додати можу ще таке: після переїзду за кордон і занурення в мовне середовище дитина протягом року «зненацька» починає розуміти і розмовляти на рівні, достатньому для вирішення безпосередніх потреб спілкування» (щоденник)
щоправда, тоді я це казав, не маючи безпосереднього досвіду, за відгуками інших родин. сьогодні, через (майже) три роки після іміграції до канади, я його маю, і трохи розповім про своїх дітей.
молодший син
наш наймолодший в родині мав два з половиною роки, коли ми приїхали до канади, зараз п’ять. ані до іміграції, ані вже тут ми не брали жодних уроків французької для нього. майже відразу він почав відвідувати дитсадок, спершу родинний, згодом більший. сьогодні він вільно спілкується французькою в своєму дитячому колі, без проблем розуміє дорослих, залюбки дивиться мультфільми французькою і розуміє зміст діялогів. восени піде до підготовчого класу тутешньої школи — на знайомстві зі школою та вчителькою жодних зауваг щодо мовної проблеми взагалі не було. вдома спілкується нормальною українською, без акценту — хоча час від часу вживає французькі слова (для понять, котрі не озвучуються українською вдома — як от boîte à lunch, chandail тощо).
в підсумку: без жодних уроків — хороша розмовна французька приблизно за два роки.
донька
ма́ла сім років, коли ми переїхали, зараз майже десять. одразу пішла до тутешньої школи, до спеціяльного підготовчого класу (classe d’accueil), адаптований для дітей імігрантів, де посилено вивчають французьку мову, але також дають декілька основних предметів (математика, історія) спрощеною мовою. через рік перейшла до звичайного класу, бо мала вже достатній рівень французької для навчання за звичайною програмою.
перший рік, ба навіть два дружила переважно з російськомовними дівчатками у школі, і трохи сумувала через складнощі спілкування в колі франкомовних однолітків. але сьогодні її подружки — квебекуа та франкомовні імігранти, з котрими вона проводить дуже багато часу і поза школою. англійську вивчає в школі, але поки-що не говорить нею.
в підсумку: чудова розмовна французька, достатня для навчання і соціальної інтеграції, приблизно за два роки.
старший син
старшому було найскладніше, суто психологічно, адаптуватися після переїзду: він мав тоді тринадцять років — той вік, коли критично важливо мати своє коло спілкування… він не знав ані слова французькою, тож так само пішов до адаптаційного класу з посиленим вивченням мови, і навчався там два роки! завдяки шкільному курсу французької та комп’ютерним іграм (sic!) давав собі раду, спілкуючись англійською з імігрантами зі сполучених штатів, з кимось потоваришував. довший час сприймав французьку дуже негативно.
через два роки він «випустився» з того адаптаційного класу, і пішов до музичної школи з французькою мовою навчення (мистецькі школи тут не відділені від звичайних, як в україні, а поєднують дві програми). вільно розуміє і досить добре спілкується англійською і французькою, має товаришів серед франкофонів та англофонів.
в підсумку: достатня розмовна французька і хороша англійська приблизно за два з половиною роки.
тим часом, іноземна мова — хоча би одна, англійська! — конче потрібна в сучасному світі будь-кому, хто планує опановувати якусь інтелектуальну професію.
хороша новина: ті небагато, хто мають хист та мотивацію таки вивчити іноземну мову попри низьку якість української освіти — матимуть перевагу у виборі професії та згодом, шукаючи роботу… в україні чи за кордоном.
через два роки він «випустився» з того адаптаційного класу, і пішов до музичної школи з французькою мовою навчення (мистецькі школи тут не відділені від звичайних, як в україні, а поєднують дві програми). вільно розуміє і досить добре спілкується англійською і французькою, має товаришів серед франкофонів та англофонів.
в підсумку: достатня розмовна французька і хороша англійська приблизно за два з половиною роки.
проблема
повертаючись до теми вивчення іноземних мов, повторю ще раз: українська система освіти не працює. я не знаю, що і як треба поміняти, але мучити впродовж шести чи десяти років мову і не бути в змозі принаймні розуміти на слух кіно чи розмову — це повний провал. сенсу продовжувать таке «вивчення» немає: це безсовісне витрачання і державних ресурсів, і часу дітей на процес, який не приносить ані задоволення, ані реального результату.тим часом, іноземна мова — хоча би одна, англійська! — конче потрібна в сучасному світі будь-кому, хто планує опановувати якусь інтелектуальну професію.
хороша новина: ті небагато, хто мають хист та мотивацію таки вивчити іноземну мову попри низьку якість української освіти — матимуть перевагу у виборі професії та згодом, шукаючи роботу… в україні чи за кордоном.