на світлині моє робоче місце, ноутбук з windows 10. дуже дрібненько, але в лівому горішньому куті можна побачити напис: «tap and say» — себто, тицьни (пальцем в екран) і скажи. імператив. ми створили комп’ютери, щоби вони виконували наші програми. і ось дожили до часів, коли ті програми починають… програмувати нас. кумедно? ну, то спробуйте поспілкуватися з alexa, google home і змусити їх робити те, що вам треба. вам розказали, що ці «розумні комп’ютери» слухатимуть і адаптуватимуться, щоби розуміти вас — насправді ж це ви змушені вивчати їхній набір команд і адаптуватися до різних особливостей.
я знаю, бо ми маємо алексу вдома… хоча правильніше сказати, що це вона нас регулярно «має», бо окрім як попрохати її прочитати прогноз погоди, я не можу запам’ятати нічого путнього. бувають досить кумедні «обміни думками», в яких майже завжди перемагає штучний інтелект — в тім сенсі, що потрібного мені результату я добиваюся дуже рідко. навчити комп’ютер адаптуватися складно; простіше змусити людей призвичаюватися. як завше.
