заголовок допису трохи епатажний, мабуть… я просто маю декілька спостережень з офісного життя в монреальському офісі міжнародної компанії, якими хочу поділитися. я не збираюся коментувати ці спостереження в термінах добре чи погано, подобається чи ні, — по-перше, не бачу в цім жодної потреби, і, по-друге, я все це сприймаю спокійно, просто фіксуючи більші чи менші відмінності від того, що бачив в україні.
статева сегрегація
жодних перепон в міжстатевому (або міжгендерному? як хочете) спілкуванні в офісі немає. але статева сегрегація все-одно виникає спонтанно. приклад: я працюю з приблизно десятьма колегами на невеликому відкритому просторі (openspace), де чоловіків приблизно удвічі більше за жінок, всі молоді. так от, балачки на позаробочі теми точаться майже виключно між жінками — окремо, між чоловіками — окремо; водночас, паралельно. спершу на це не звертаєш уваги, згодом поступово це стає дуже очевидно, особливо, коли врешті-решт хтось із однієї групи й з іншої перекинеться парою фраз, і далі дві річки спілкування течуть собі окремо.
прояви лібідо
при цьому така сегрегація де-не-де поступається місцем зовсім іним шаблонам поведінки: дехто з жінок (молодші за середній вік в оіфісі, з того, що бачу) не проявляють великого інтересу до спілкування в таких гендерних «бульбашках», і наче притягують групи хлопців. таке спілкування ніколи не переходить в помітніші спроби залицяння, все в (досить суворих) рамках офісного етикету, але ж для кожного, хто має очі та вуха, завжди очевидно, хто в таких ситуативних колах спілкування є центром.
список покупок
маємо кухню, і більш чи менш стандартний набір напоїв, салатів, компонентів для канапок тощо — все це доступно безкоштовно. на холодильнику в кухні висить табличка (див. ілюстрацію), куди можна дописати якісь продукти чи смаколики, якщо комусь чогось забракло, щоби додати до замовлення на наступний тиждень. хтось додав до списку гігієнічні тампони, і це сприймається в офісі ціклом нормально, як і має бути.
