у квебеку, на всіх номерних знаках пише: «je me souviens», українською «я пам’ятаю». тепер я знаю, чому… майже рік старенька мазда стояла на подвір’ї, поки я возився на новішому, більшому, зручнішому одисеї — взимку мерзла, навесні мокла, влітку припадала листом в тіні розлогого клена. а я… зволікав (бо прокрастинація — наше все, йпрст).
але надійшов час прощатися. на диво, процес виявився дуже простий: учора зайшов на сайт одного з місцевих… підприємств з утилізації авто, вказав основні деталі з «техпаспорта» (насправді цей папірчик називається тут certificat d’immatriculation і перевидається щороку), отримав оцінку вартості: 299 доларів. погодився. за кільканадцять хвилин перетелефонували й запропонували день.
в призначений день і час (хвилина в хвилину) на чистому евакуаторі під’їхав привітний і ввічливий степан (no kidding: stéphane). ми обмінялися: я йому — «техпаспорт» і ключі, він мені — номерний знак, чек на 299 доларів і спеціяльну довідку про передачу власності (треба зареєструвати в saaq’у), і… все! за п’ять хвилин я був вільний.
степан з евакуатором самі забрали мою мазду, я трохи поностальгував (прощавай, мазда, я пам’ятатиму!) і поїхав далі працювати. мені сподобалося, треба ще щось здати на металобрухт?