здається, миленькій вдалося «витягти» мене з дому: я почав бігати. принаймні, strava підказує, що за останні чотири тижні я набіга́в у середньому по 3 години і по 24 км на тиждень.
моє спорядження
попервах я не збирався «заморочуватися» якимось спеціяльним екіпіруванням… але згодом звабився на новий годинник з gps’ом для запису пробіжок (насправді дуже сильний додатковий мотиватор для мене, гаджетомана), а трохи згодом ще й на датчик пульсу (знайшов orange theory beat на kijiji за $25). ну, і якісь там кросівки.
з датчиком otbeat мав довго «непозбувну бентегу»: він показував чортзна-що… емпіричним шляхом з’ясувалося, що одна з переваг цього датчика — наявні два інтерйфейси, ant+ та bluetooth smart, — спантеличує годинник garmin, якщо в налаштуваннях підключити обидва. щойно залишив один — зненацька все працює більш чи менш надійно.
мета?
найближча мета — турнути з «місцевих легенд» (це таке міні-змагання за сегменти на strava) такого собі люка леклера… для цього треба лишень пробігти той ту саму ділянку більше за нього разів упродовж 90 днів.
якщо серйозніше — пробігти, може, тутешній, лонґьойський півмарафон (21 км) наступного року?
а що ж із плаванням?
плавати можна, але з усіма обмеженнями під час пандемії covid’19 — це складно: в наших краях до басейну тепер треба записуватися онлайн за 48 годин до відвідування, кількість місць вельми обмежена (10-15), а ще й підходящий для мене сеанс починається в кращому випадку о сьомій ранку, а в іншому басейні (значно далі від мене, але дещо менш відвідуваний) — о пів на сьому!
тож… плавати хочеться — але наразі міркую, як би то його пристосуватися, щоби встигати займати місце, і вранці не лінуватися їхати до басейну на сьому.