колись дуже давно, навчаючись на військовій кафедрі київського вишу, завважив оцю дивну особливість росіянської щелепи: викладачі (більшість — «імпортовані» з московщини безкультурні солдафони, які при цьому вважали себе хіба що не центром культури й освіти серед «етіх хахлоф») вже були формально змушені вести курс українською мовою, але були при цім фізично нездатні правильно вимовити наші «и» та «і». тож, читаючи нам вголос лекцію з роздруківки, вони всі «и» промовляли як росіянське «и», «і» — обов’язково як їхнє «ьі», «е» — виключно як «є», а про «ї» навіть на думайте. можете собі уявити, який би стояв регіт в аудиторії… якби 90% студентів не були б повністю зросійщені, а за смішки всій групі не загрожувала би помста у вигляді нездачі курсу.
це я пригадав, відкривши у вікіпедії сторінку з визначенням «відтінок», та й уявив собі, як би ті солдафони відрізнили його від «відтинку»: «вьідтьінак, вьідтінак… вот йо%аньіє хахльі, су%а на%уй бл%дь, нічєво сказать нармальна ні моґут!»