нещодавно добрий товариш зненацька подарував телескоп. нічого особливого, відносно простий і доступний (особливо б/у) рефлектор tasco spacestation. я не почувався готовим до ще одного хоббі, але… хто дитиною не чудувався на сузір’я, а підлітком не дивувався на неосяжність розмірів та відстаней у всесвіті поза межами земної атмосфери?.. чорне нічне небо не залишає байдужим. при цьому я ще ніколи не зазирав у вічко телескопа. отож, щойно природа повернула на справжню весну, небо розхмарилося і виплив яскравий, майже повний місяць, я виставив телескоп на вулицю, навів…
не знаю, як передати враження. здавалося б, ну що такого незвичного? — нема нічого банальнішого за місяць на небі, ми всі його бачимо мало не щовечора, він такий звичний і майже непомітний, хіба що раз чи два на рік під час особливо близької повні. але так яскраво і так близько я ще ніколи його на бачив. спробував зробити декілька світлин, приклавши смартфон до вічка, — це складно, якість поганенька, але хоч так поділюся.
тепер маю колись знайти підходящий адаптер для своєї sony alpha nex-5 і сфотографувати місяць по-справжньому.