
під руку трапився журнал "вокруг света" (№8 '2007), повністю присвячений індії (настільний журнал миленької -- і тепер я це розумію, варто знайти цей номер і переглянути, або ж почитати в тенетах), з великою статтею міри салганик "індуїзм, або невмолимість долі". якщо оглянути засади індуїзму, виявиться, що в основі цієї релігії вгадується всеохоплююча ритуальність. саме існування світу у світосприйнятті індуса -- породження, існування і неминуча загибель для відродження -- основане на ритуалізованій циклічності.

гхм. повертаюся до своїх досліджень -- і одразу знаходжу підтвердження своїх думок, цього разу -- у словниковій статті про ритуал в енциклопедії соціології на яндексі. тут читаємо, що традиційною філософією ритуал визначався як обрядова канва певного ужитково доцільного процесу, породжена необхідністю зберегти цей процес за браку маси позитивних знань -- згодом зерна доцільності повністю поступалися місцем ритуальності, але сам процес зберігався у практиці народу. проте далі в статті говориться, що зовсім не обов'язково ядром для утворення ритуалу був якийсь прагматичний, об'єктивно доцільний процес! а навпаки, ритуал міг спершу утворитися як самоцінний елемент ужиткової культури, і вже в процесі формування обрости прагматично доцільними діями і метою.
ну що, змушує задуматися, ні?
(с) ілюстрації запозичено з веб-сайту журналу "вокруг света".