
перші роки все гаразд. але що далі, то менше терпіння ми знаходимо для того, щоби зрозуміти найближчу нам людину. криза -- не пригадаю, де вичитав -- спіткає десь на третій рік. наступна -- на п'ятий чи шостий...
і кожному з двох щоразу видається, що саме він/вона поступається більше!
попередження. дітям та неодруженим можна пропустити решту допису, почитавши замість нього ось це, приміром.
цинічний жарт природи в тім, що чи не найчастіше (ну, якщо вірити всіляким дослідженням і брати до уваги нормальні, здорові сім'ї з вищою освітою і без явних проблем з наркотиками/спиртним тощо) глибинною причиною кризових ситуацій в сім'ї є те, що об'єднує і дарує нам стільки щастя на початку подружнього життя. секс.
цитата з bash'ика (скорочено):
ж: неужели парням кроме секса ничего не надо?
м: нам не кроме секса ничего не надо, нам просто без секса ничего остального не надо.

а ще, думаю, зрада -- це остаточна крапка в романі з назвою "шлюб". навіть якщо зовні це не завжди помітно.
ну от, власне, цю тему досліджує французська режисерка александра леклер у фільмі le prix à payer (2007, франція).
зверніть увагу: в російському прокаті картина відома за назвою "нема сексу -- нема грошей" (в україні взяли кальку), і сприймається глядачами, мабуть, як кінокомедія. абсурд! англійською назва звучить "the price to pay", і одразу зрозуміло, що як би смішно не було -- в фіналі доведеться думати про ціну бажання, ціну стосунків, ціну розлуки.
саме так я б і переклав назву фільму: ціна бажання.

шкода -- і про це варто пам'ятать -- що платять завше й ті, хто не причетний до витоків конфлікту.
акторська гра... нормальна. не геніальна -- проте й не лажова. загалом фільм хороший, мені сподобався. з одного боку -- проблемна драма, але доволі дотепний і стриманий гумор цілком доречно знімає напругу. півтори години пролітають непомітно. а тоді приходять думки =/

p.s. ілюстрації запозичено у блозі bosom buddy, там є ще кілька.