цей життєпис кнехта — рідкісне занудство. справді, краще навіть сюжету не знати =)
прочитав «гру в бісер» германа гессе. гхм... мабуть, моя проблема була в тім, що книгу мені рекламували, і то вже давно, наполегливо і натхненно: зазвичай я розчаровуюсь у прочитаному за підказками. але ж найперше радила колись миленька, з котрою в нас досить сильно співпадають літературні вподобання.чи, може, треба було читати цей твір раніше, набагато раніше — разом з пєлєвіним ще на перших курсах інституту?
враження від бісеру такі, що найкраще їх передає ота цитата, винесена в епіграф. довго, надзвичайно довго і мляво: так, як тече час людського життя. але біографії бувають цікаві своїми деталями, а тут якраз деталей, яскравих і таких, що формують особистість — нема, через це життя перетворюється на доволі бліду оповідку, яку читач має спів-пережити?
а от новели, що формують наче додаток до життєпису кнехта, видалися мені цікавішими: переважно тому, що вони значно коротші, і успішніше передають по суті ту саму ідею, що й гра в бісер.
пана гессе однозначно варто було познайомити з twitter'ом, щоби вчився писати лаконічно =)
персональний рейтинг: 2/5
не вразило
ще одне розчарування — «варфоломієва ніч» марини гримич, також прочитана за підказкою. твір наче й тримається купи, і має бути актуальним, але... не вразило. причому не вразило анітрішечки, жодним фрагментом чи типажем.персональний рейтинг: 2/5
сподобалося
якихось одкровень серед прочитаного останнім часом не знайду. а найцікавіше було зі стівеном фраєм: під руку попало чотири його твори, всі в російських перекладах. за спаданням художньої цінності (суб'єктивно) перелік буде приблизно такий:останній твір зовсім не рекомендую читати, перші два — дуже непогане розважальне читання. щоправда, як завжди, якість сильно залежить від перекладу: «лжец» я бачив у двох варіантах, перший тягнув на шедевр, а другий я поспішив закрити одразу ж.
персональний рейтинг: 3/5 (в середньому)